Науковий інститут інноваційних технологій

Положення Центру екологічного землеробства, геодезії та землеустрою “Південь Органік”

Програма розвитку Центру екологічного землеробства, геодезії та землеустрою “Південь Органік”

Сутність органічного землеробства, геодезії та землеустрою

Поняття “органічне землеробство” має термінологічні відмінності в залежності від країн світу. Так, термін “органічне землеробство” (Organic Farming) офіційно прийнятий в англомовних країнах Європейського Союзу (ЄС), еквівалентом якому у Франції, Італії, Португалії та країнах Бенілюксу є “біологічне землеробство” (Biological Farming), у Данії, Німеччині та іспаномовних країнах – “екологічне землеробство” (Ecological Farming). Проєкт Закону України “Про виробництво і обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” (реєстр. №9707 від 13.01.2012 р.) не виділяє окремо органічне сільське господарство, а прирівнює його до виробництва органічної продукції.

Тому органічне сільське господарство за своєю суттю можна визначити як багатофункціональну агроекологічну модель виробництва органічної сільськогосподарської продукції з визначеними цілями, принципами й методами, яка базується на науково-обгрунтованому менеджменті агроекосистем. Технологія органічного сільського господарства ґрунтується на використанні біологічних факторів підвищення природної родючості ґрунтів, агроекологічних методах і біологічних засобах боротьби зі шкідниками та хворобами, створює умови для збереження біорізноманіття [Чайка Т.О. Розвиток органічного виробництва в аграрному секторі економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економічних наук: 08.00.03 “Економіка та управління національним господарством” / Т. О. Чайка. — Миколаїв, 2012. — 20 с]. Дана система може самостійно відновлювати використані речовини та є ефективною лише за збалансованої дії всіх частин. Таким чином, коли мова йде про органічне сільське господарство, мається на увазі не новизна чи модернізація, а повернення до традицій, джерел, але на новому якісному рівні.

Отже, органічне сільськогосподарське виробництво в контексті стійкого розвитку являє собою цілісну багатофункціональну модель господарювання та виробництва органічної продукції, яка забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої соціо-економіко-екологічної системи протягом визначеного проміжку часу з метою об’єднання економічного зростання та підвищення життєвого рівня з одночасним поліпшенням стану навколишнього середовища. Органічне землеробство належить до природного землеробства, геодезії та землеустрою, яке включає багато різновидів (систем), між якими не завжди можна провести чітку межу). Однак, всі наведені системи мають схожі цілі та способи їх досягнення (рис. 1, 2).

Технологія органічного сільського господарства забезпечує вирощування екологічно безпеч­ної продукції з оздоровчими властивостями. Органічне виробництво, що здійснюється з використанням природних заходів ґрунтоутворення, дозволяє меншими затратами праці, пального, добрив вийти на розширене відтворення родючості ґрунтів і мати більш високий виробничий та екологічний ефект. Система удобрення розрахована на розширене відтворення родючості ґрунтів, щоб виробити не тільки екологічно чисту продукцію, а й біологічно повноцінну за показниками: білок, клейковина, цукристість, вітаміни, ферменти тощо. В результаті складної взаємопов’язаної моделі виробництва можливе отримання органічної сільськогосподарської продукції (рис. 3).

Окрім вищезазначених структурно-технологічних особливостей, органічне сільськогосподарське виробництво має й організаційно-правові, зокрема:
1) нормативно-правова база, система сертифікації та контроль за всіма стадіями виробництва, переробки, зберігання та реалізації органічної сільськогосподарської продукції з метою гарантування споживачу її відповідності вимогам законів, стандартів та правил;
2) маркування органічної сільськогосподарської продукції з метою забезпечення інформованості споживачів щодо відповідності цієї продукції вимогам виробництва, переробки, зберігання та реалізації, а також законодавчій і нормативно-правовій базі;
3) необхідність фінансової та політичної підтримки виробників органічної сільськогосподарської продукції у перехідний період;
4) забезпечення наукового та консультативно-дорадчого супроводу виробництва органічної сільськогосподарської продукції;
5) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції.

Особливості органічного сільськогосподарського виробництва

1. Технологічні:

• відновлення родючості відбувається за принципом – удобрення ґрунту, а не рослин;
• впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання відновлювальних джерел енергії, безвідходне виробництво;
• застосування лише поверхневого обробітку ґрунту та мульчування поверхні поживними рештками, застосування широкозахватних дискованих борін, широкозахватних культиваторів, зернових пресових сівалок та сівалок прямої сівби;
• не застосування радіаційно опромі­неного насіння рослин і меліорантів;
• застосування натуральних добрив, таких як гній, компост, нетоварна частина врожаю, сидеральні посіви, біодобрива;
• залучення “корисних” комах та птахів, або використання пасток проти шкідників;
• дотримання сівозміни культур;
• боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами лише агротехнічними та біологічними засобами;
• використання спеціалізованої техніки й обладнання;
• наявність перехідного періоду від 1 до 3 років;
• синтетичні мінеральні добрива не застосовуються;
• заборона гідропонного виробництва;
• використання лише дозволених відповідними правилами та стандартами біологічних засобів захисту рослин і добрив.

2. Ресурсні:

• органічне землеробство здійснюється на екологічно чистих землях, не забруднених до небезпечних меж радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, хімічними речовинами;
• господарська діяльність може проводитися після попереднього обстеження території землекористування на екологічну чистоту ґрунтів;
• забезпечення тварин органічним кормом, вільний випас;
• не застосовується ГМО;
• насіння та насіннєвий матеріал повинні мати органічне походження.

3. Організаційні:

• застосовується переважно у невеликих фермерських господарствах;
• зв’язок з іншими сферам виробництва (виробництво одягу, інструментів, побутових засобів догляду, парфумерно-косметичних та гігієнічних засобів, громадське харчування та готельний бізнес, медичні клініки);
• ретельне чищення приміщень, сільськогосподарської техніки та обладнання у процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації органічної продукції;
• відмежування органічного та неорганічного сільськогосподарськоговиробництва;
• недопущення змішування органічної сировини та продукції з неорганічними ознаками у процесі виробництва, зберігання, транспортування, маркування та реалізації;
• складання інформаційної бази щодо організаційних особливостей підприємства, матеріально-технічної бази, плану виконання правил органічного сільськогосподарськоговиробництва;
• ведення складського, фінансового та бухгалтерського обліку з органічного сільськогосподарськоговиробництва;
• співпраця з органами контролю або контролюючою інстанцією;
• проходження щорічного контролю та сертифікації;
• впровадження інноваційних технологій (наприклад, GPS-системи для дослідження сільськогосподарських угідь за зональними особливостями (урожайністю, структурою ґрунту, вологістю, висотою місцевості) з метою оптимізації витрат та урожайності);
• висока технологічна культура сільськогосподарського виробництва всіх рівнів, починаючи від особистого селянського господарства до великих аграрних об’єднань.

4. Законодавчо-нормативні:

• необхідність розробки відповідної законодавчої, нормативно-правової бази, стандартів та правил, національних і регіональних програм розвитку;
• сертифікація на всіх стадіях виробництва – “від поля до прилавка”;
• незалежний контроль за діяльністю інспекційних органів.

5. Інституційні:

• створення спеціалізованих державних та приватних органів контролю і сертифікації операторів органічного сільськогосподарськоговиробництва;
• співпраця з дорадчо-консультативними та науковими установами, навчальними закладами, спеціалізованими лабораторіями;
• співробітництво з іншими підприємства можливе виключно при умові, що вони відповідають правилам органічного сільськогосподарськоговиробництва;
• реалізація продукції через спеціалізовані магазини або спеціалізовані відділи загальних магазинів;
• об’єднання операторів органічного ринку в асоціації для підтримки нових учасників, обміну досвідом, просуванню органічного сільськогосподарськоговиробництва тощо.

6. Економічні:

• зменшення виробничих витрат на одиницю продукції та збільшення прибутку з одиниці площі завдяки: підвищенню природного рівня продуктивності агроценозів і ґрунту; зниження виробничих витрат в результаті відмови від застосування дорогих пестицидів і мінеральних добрив, зменшення енергоємності виробництва, зокрема витрат на пальне та мастильні матеріали; підвищення самодостатності та зменшення залежності виробників від невигідних умов зовнішнього фінансування;
• вищий рівень цін на органічну сировину та продукцію;
• фінансова підтримка та стимулювання урядом;
• зростаючий попит на органічну продукцію.

7. Маркетингові:

• дослідження ринку;
• логістична мережа;
• маркування органічної сільськогосподарської продукції;
• інформування населення щодо переваг та асортименту органічної сільськогосподарської продукції.

8. Перспективи:

• покращення здоров’я населення країни;
• збереження родючості ґрунтів та навколишнього середовища;
• відновлення біорізноманіття;
• розвиток сільської місцевості та стимулювання місцевого й регіонального виробництва.

Ми згодні з дослідниками у тому, що освоєння нової, органічної технології сільськогосподарського виробництва вимагає більшої інтелектуальної віддачі від фермера, іншими словами, знання та управлінські навички частково заміщують матеріальні ресурси [Колинько О. Устойчивое сельское хозяйство – от теории к практике / О. Колинько // Международный сельскохозяйственный журнал. — 2001. — № 4. — С. 8—13]. Таким чином, органічне сільське господарство не є регресом, воно, навпаки, передбачає розумне поєднання всього кращого у традиційній фермерській практиці з найновішими результатами наукових досліджень і розробок.

Законодавче та нормативно-правове регулювання органічного сільськогосподарського виробництва в Україні

21.04.2011 р. Верховна Рада України ухвалила проект Закону України “Про органічне виробництво” (реєстр. № 7003 від 19.07.2010 р.), який визначав правові, економічні, соціальні й організаційні основи ведення органічного сільського господарства, вимоги щодо вирощування, виробництва, перероблення, сертифікації, етикетування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції та сировини [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38338].

Закон, зокрема, містив положення, відповідно до якого органічна продукція повинна відповідати вимогам, встановленим для такої ж продукції, виробленої конвенційним (неорганічним) способом. Згідно з проектом, виробництво має вважатися органічним лише після отримання відповідного сертифікату на виробництво органічної продукції і має проводитися виключно з органічної сировини, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до проекту, в органічному виробництві має бути заборонено використання ГМО, похідних ГМО і продуктів, вироблених з ГМО, як харчових продуктів, кормів, технологічних добавок. Також забороняється застосовувати хімічні препарати захисту рослин та добрив, використання іонізуючої радіації для обробки органічних харчових продуктів, кормів або сировини, яка використовується у органічних харчових продуктах чи кормах.

20.05.2011 р. Президент України відхилив цей ухвалений Верховною Радою України Закон.

З початком 2012 р. спостерігається певна активізація законодавчих ініціатив в секторі органічного виробництва України. Так, 13.01.2012 р. деякими депутатами було подано до Верховної Ради України було подано законопроект “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” (реєстраційний № 9707) [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42324], а 18.01.2012 р. було подано проект Закону України “Про засади органічного виробництва” (реєстраційний № 9707-1), який був ініційований Кабінетом Міністрів України [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42361].

Урядовий законопроект, відповідно до протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 р. № 93, був погоджений із зауваженнями Міністерства юстиції України та узгоджений з Адміністрацією Президента України.

Прийняття законопроекту повинно започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для забезпечення рівних умов функціонування суб’єктів господарювання органічного напряму.

Тим часом наповнений низькоякісними товарами внутрішній ринок України стимулює споживачів активно переключатися на товари високої якості. Як альтернатива стандартним товарам в Україні починає поступово зароджуватися попит на органічні продукти. Підтверджують зацікавленість українських споживачів у їх придбанні і результати соціологічних опитувань [http://www.mnau.edu.ua/ua/poll01.html; Органіка. Ринок і споживач // Бюлетень Асоціації “БІОЛан Україна”. — 2009. — № 4. — С. 6; Сокол Л. М. Екологічне (органічне) землеробство – складова сталого сільського господарства / Л. М. Сокол, Т. Р. Стефановська, В. В. Підліснюк // Екологічна безпека. — 2008. — № 3—4. — С. 107—108; Чайка Т. А. Состояние рынка органической продукции Украины и его потенціал / Т. А. Чайка // Вестник Рязанского государственного агротехнологического университета имени П. А. Костычева. — 2011. — № 4 (12). — С. 63—67; Шувар Б. І. Маркетингове дослідження попиту на екологічно чисту продукцію у Західному регіоні України / Б. І. Шувар // Науковий вісник НЛТУ України. — 2009. — № 19.9. — С. 244—245;].

Проблеми та перспективи розвитку органічного сільськогосподарського виробництва в Україні

ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ, ЩО СТРИМУЮТЬ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ:

І. Фактори попиту (місткість ринку, темпи його зростання або скорочення, структура попиту на продукцію):

1. Зниження на 7,5% темпів росту обсягів реалізації органічної продукції у 2009 р. через фінансово-економічну кризу.
2. Підрив довіри до органічних продуктів харчування внаслідок неправомірного маркування або недоброякісної конкуренції.
3. Недостатня кількість органічних продуктів переробки.
4. Відсутній вітчизняний ринок органічних овочів і фруктів, м’ясо-молочної продукції.

ІІ. Фактори конкуренції (кількість основних конкурентів, наявність на ринку товарів-замінників, висота бар’єрів входу до ринку і виходу з нього, розподіл ринкових часток між основними учасниками ринку):

1. Широкий асортимент сільськогосподарської продукції, яка вирощена за традиційною системою.
2. Велика кількість конкурентів-виробників традиційної продукції на внутрішньому ринку.
3. Розвинене виробництво та система реалізація органічної продукції іноземного походження.

ІІІ. Фактори збуту (кількість посередників, наявність мереж розподілу, умови постачання):

1. Труднощі в реалізації органічної продукції на внутрішньому ринку через нестачу переробних та збутових підприємств.
2. Можливі зміни ринкової кон’юнктури органічної продукції внаслідок світової продовольчої кризи та зростання цін.
3. Уповільнення темпу зростання ринку через зниження рівня життя населення.
4. Обмежений доступ вітчизняних виробників на ринок органічної продукції, необхідність співпраці з трейдерами.
5. Нестабільність вітчизняних ринків сільськогосподарської продукції.
6. Перевищення експорту органічної продукції над реалізацією на внутрішньому ринку.

IV. Економічні фактори (курс валют, рівень інфляції, зміна рівня доходів населення, державна податкова політика тощо):

1. Зростання цін на сільськогосподарську техніку, добрива та засоби захисту рослин.
2. Падіння попиту через зниження доходів населення.
3. Нестабільна податкова політика в Україні.

V. Політичні та правові фактори (рівень політичної стабільності у країні, рівень правової грамотності населення, рівень законослухняності, рівень корумпованості влади):

1. Відсутність відповідної законодавчої та нормативної бази органічного сільськогосподарського виробництва.
2. Відсутня урядова стратегія та програми підтримки і розвитку органічного сільськогосподарського виробництва.
3. Органічне сільськогосподарського виробництво не має функціонуючої державної системи контролю, яка була б акредитована на національному та міжнародному рівнях і охоплювала контроль як операторів органічного сектора, так і продукції.
4. Відсутні державні правила ведення органічного сільськогосподарського виробництва.
5. Незавершена земельна реформа та відсутній прозорий та цивілізований ринок сільськогосподарських земель.

VI. Науково-технічні фактори (рівень розвитку науки, впровадження інновацій, державної підтримки розвитку науки тощо): відсутня підтримка державою науково-технічних досліджень в органічному сільськогосподарського виробництві.

VII. Соціально-демографічні фактори (чисельність і статево-вікова структура населення, рівень народжуваності та смертності, рівень зайнятості населення тощо):

1. Недостатній рівень продовольчої забезпеченості населення продуктами харчування.
2. Низький рівень доходів населення.

VIII. Соціально-культурні фактори (традиції й система цінностей суспільства, існуюча культура споживання товарів і послуг, наявні стереотипи поведінки людей): відсутня реклама органічних продуктів харчування, тоді як традиційна продукція широко рекламується на телебаченні.

IX. Природні й екологічні фактори (кліматична зона, стан навколишнього середовища, відношення громадськості до захисту навколишнього середовища):

1. До 90% орних земель в Україні мають різний рівень деградації, що призвело до зниження їх родючості.
2. Втрати врожаю та погіршення якості продукції внаслідок несприятливихпогодних умов та природних явищ катастрофічного характеру.

ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ, ЩО СТРИМУЮТЬ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ:

І. Організація (рівень кваліфікації учасників, їх зацікавленість у розвитку органічного виробництва, наявність взаємодії між учасниками):

1. Дослідження, освіта та консультування з питань органічного виробництва в Україні знаходяться на початковій стадії.
2. Інформація щодо ситуації та причин певних явищ є недостатньою: масштаб та потенціал ринку окремих товарів; недолік вітчизняних кваліфікованих спеціалістів, відсутні сучасні дослідницькі ферми, недостатня система підготовки фермерів та контролерів.
3. Нерозвинені підприємницькі якості виробників органічної продукції знижують життєздатність та ефективність органічного виробництва.
4. Низький рівень співпраці регіональних та місцевих рад, дослідницьких інститутів та ВНЗ з питань органічного сільськогосподарського виробництва з організаціями та державними установами на державному та місцевому рівнях.
5. Відсутність розвиненої інфраструктури зберігання та переробки органічної сировини.

ІІ. Виробництво (виробничі потужності, якістьустаткування, якість продукції, що виробляється, наявність патентів і ліцензій, собівартість продукції, надійність каналів постачання сировини й матеріалів тощо):

1. Зменшення врожайності овочевих культур.
2. Частка площі під органічними овочами в Україні не перевищує 4,2% від загальної площі ріллі з органічним статусом.
3. Недосконалі методи органічного вирощування рослин та розведення тварин відповідно до природно-кліматичних умов.
4. Необхідний перехідний період від 1 до 3 років.

ІІІ. Фінанси (витрати виробництва, доступність капіталу, швидкість обороту капіталу, прибутковість бізнесу тощо):

1. Нестача фінансових ресурсів у вітчизняних виробників для розвитку органічного виробництва та впровадження інноваційних технологій.
2. Вартість сертифікації органічної продукції становить від 300 дол. США за день і залежить від площі сільськогосподарських угідь.
3. Низький рівень рентабельності овочевих культур.

IV. Інновації (частота впровадження нових продуктів, рівень їх новизни, строки окупності коштів, інвестованих в інновації тощо): відсутність статистичної інформації щодо: інновацій в органічному виробництві; їх використання вітчизняними виробниками; трансферу технологій та ноу-хау.

V. Маркетинг (якість продукції з точки зору споживачів, популярність торговельної марки, повнота асортименту, рівень цін, ефективність реклами, репутація виробників, ефективність системи збуту, кваліфікація обслуговуючого персоналу):

1. Відсутній соціально-відповідальний маркетинговий підхід у виробників та маркетингових організацій, продавців та інших учасників, який є запорукою дотримання основних принципів органічного виробництва, що необхідні для встановлення ринкових відносин, співпраці тощо.
2. Нерозвинені рекламна політика, порядок виходу на ринок та збут: відсутній національний логотип української органічної продукції; населення не достатньо ознайомлене з цілями органічного господарства; слабо розвинуто просування органічного виробництва та органічної продукції; недостатня співпраця з виробниками сільськогосподарської продукції, які недостатньо обізнані щодо органічного землеробства, геодезії та землеустрою.
3. Споживачі та фермери недостатньо обізнані щодо позитивного впливу на довкілля та живу природу органічного виробництва.
4. Недостатньо розвинений внутрішній ринок та відсутня державна підтримка погіршує позиції вітчизняних виробників на світовому ринку органічної продукції.
5. Ціни на вітчизняну органічну продукцію на 50-300% вище за традиційну.
6. Недостатня кваліфікація торгівельного персоналу у магазинах органічної продукції.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ:

Органічне сільськогосподарське виробництво, яке характеризується мінімальним використанням хімічних добрив та засобів захисту рослин, не використовує генетично модифіковані організми, базується на бережливому ставленні до природи і одночасно є ефективним, в аграрному секторі економіки Україні має значні перспективи завдяки:

1. Природно-кліматичним умовам: приблизно 40% території України займають потенційно родючі ґрунти, які не забрудненні до небезпечних меж і де можливе вирощування екологічно чистої продукції на рівні найсуворіших світових стандартів (Північно-Полтавський, Вінницько-Прикарпатський, Південно-Подільський, Північно-східно-Луганський (рис. 4); високий вміст гумусу (3-5%) і суглинковий механічний склад чорноземів забезпечують високу врожайність, особливо зернових та олійних культур; виробничий потенціал сільського господарства України, який використовується лише на 30%, дозволяє виробляти у 10 разів більше, ніж було витрачено (так званий “закон Подолинського”) [Подолинский С. А. Труд человека и его отношение к распределению энергии / С. А. Подолинский. — М. : Ноосфера, 1991. — 161 с.].
2. Науково-практичною базою: Національна академія аграрних наук України, Національний університет біоресурсів та природокористування України, Полтавська державна аграрна академія, Інститут агроекології та природокористування, Житомирський національний агроекологічний університет, Миколаївський національний аграрний університет, Білоцерківський національний аграрний університет, Вінницький державний аграрний коледж.
3. Дослідженнями таких вітчизняних вчених, як: С. Антонець, М. Артиш, С. Бегей, Н. Берлач, В. Гудзь, В. Вовк, М. Капштик, В. Кисіль,М. Кобець, Ю. Манько, Є. Милованов, В. Писаренко, П. Писаренко, І. Примак, М. Рибак, П. Стецишин, В. Пиндус, В. Рекуненко, О. Ходаківська, М. Шикула, І. Шувар та ін.
4. Досвіду виробників органічної сільськогосподарської продукції: ПП “Агроекологія”, ПСП “Деркул”, ПСП “Зоря”, СТОВ племзавод “Здобуток”, Група аграрних компаній ЕтноПродукт, спілка селянських господарств “П’ятидні”, СГПП “Рать”, ПП “Галекс-Агро” та ін.
5. Забезпеченості вітчизняною сільськогосподарською технікою від: ВАТ “Хмільниксільмаш”, ВАТ “КБ “Бердянськсільмаш”, ВАТ “Галечина-машзавод”, ВАТ “Уманьферммаш”, ВАТ “Борекс”, ВАТ “Білоцерківсільмаш”, ВАТ “Завод “Фрегат”, ВАТ “Червона Зірка”.
6. Наявністю біологічних засобів захисту рослин та добрив від вітчизняних виробників: ТОВ “Терравіта”, ВАТ “Біоветфарм”, ТОВ “Центр Біотехніка”, ВКПФ “Ганоль”, ПП “БТУ-Центр”, НТВ “Відродження”, ТОВ “Компанія Беста”, ТОВ “Агрофірма Гермес”, МЕФ “Аква Віта”, ПП “НВ Біоленд” та ін.
7. Інформаційно-консультаційній допомозі учасників руху органічного виробництва: Федерації органічного руху України, Швейцарсько-українського проекту “Сертифікація в органічному сільському господарстві та розвиток органічного ринку в Україні” (FiBL, Міжнародна Громадській Асоціації учасників біовиробництва “БІОЛан Україна”, ТОВ “Органік Стандарт”, Центру органічного землеробства, геодезії та землеустрою “Полтава-Органік”, Всеукраїнської громадської організації “Асоціація Агроекологів України”, Клубів органічного землеробства, геодезії та землеустрою, Агро-Екологічного Центру в Полтаві, Центр екологічної безпеки споживачів “ЕКОСТАНДАРТ”, Спілка учасників органічного агровиробництва “Натурпродукт”, інтернет-магазинів “Натур-Бутік” і “ОрганікЕра” та ін.
8. Нормативно-правовій базі, яка підтримує та стимулює розвиток органічного виробництва в Україні, обмежує застосування генетично модифікованих організмів.
9. Зростаючому попиту на органічну сільськогосподарську продукцію – за результатами досліджень більше 60% населення готові купувати цю продукцію.
10. Збереженню екології та високій якості продукції: органічне сільськогосподарськевиробництво – це виробнича філософія, яка забезпечує бережливе ставлення до навколишнього середовища, збереження здоров’я населення і майбутніх поколінь, толерантного ставлення до сільськогосподарських тварин.

Отже, перспективи розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції в Україні, на наш погляд, визначаються такими факторами:

• політичними: формування законодавчої та нормативно-правової бази, що регулює органічне виробництво в Україні та використання ГМО; імідж країни як виробника органічної сільськогосподарської продукції; регіональна політика щодо підтримки органічного виробництва;
• організаційними: досвід вітчизняних виробників у виробництві органічної продукції; кваліфікація управлінського та виробничого персоналу; впровадження інновацій;
• технологічними: збільшення врожайності зернових та олійних культур за умови дотримання вимог органічного сільськогосподарського виробництва; наявність та доступність необхідної сільськогосподарської техніки, органічних добрив і біологічних засобів захисту рослин; забезпеченість матеріальними ресурсами;
• енергетичними: використання ресурсозберігаючих технологій; пошук відновлювальних джерел енергії; поступовий розвиток безвідходного виробництва; економія ПММ;
• економічними: вартість органічної сільськогосподарської продукції як мінімум на 30% вище за традиційну; зменшення витрат на ПММ; відсутні витрати на мінеральні добрива та засоби захисту рослин; фінансова підтримка іноземними організаціями;
• маркетинговими: незначна кількість конкурентів; попит на органічну сільськогосподарську продукцію стабільно зростає як в Україні, так і за кордоном; участь у міжнародних і вітчизняних виставках органічної продукції;
• природно-кліматичними та екологічними: наявність земель, придатних для органічного сільськогосподарського виробництва; невикористаний потенціал сільського господарства; позитивний вплив на навколишнє середовище;
• соціальними: позитивний вплив органічної сільськогосподарської продукції на здоров’я населення; розвиток сільської місцевості; підвищення рівня зайнятості сільського населення; розбудова закладів соціально-культурної сфери села; розвиток “зеленого” туризму; обмін досвідом між іноземними та вітчизняними учасниками ринку органічної продукції.

Наші висновки ґрунтуються на зацікавленості вітчизняних споживачів в органічних продуктах харчування, оскільки сьогодні їх якість стала значно гіршою, вплив деяких продуктів на здоров’я людини залишається не дослідженим. У зв’язку з цим більшість споживачів в Україні прагнуть до ведення здорового способу життя та споживання якісної продукції, оскільки харчування є невід’ємною складовою повноцінного життя та високого рівня працездатності.